Поліпи товстої кишки

Поліпи товстої кишки - доброякісні новоутворення слизової оболонки, що ростуть із стінки кишечника в його просвіт, і виникають найчастіше в прямій кишці (70%). Чоловіки страждають в 2 рази частіше, ніж жінки.

Фактори ризику утворення поліпів

• характер харчування з переважанням рафінованих продуктів, що сприяють закріпу;
• хронічні запальні процеси в товстій кишці;
• дисбактеріоз товстої кишки;
• зниження місцевого і загального імунітету, що сприяє зміні диференціювання і регенерації клітин слизової;
• захворювання біліарної системи та порушення продукції жовчних кислот, які надають мутагенну дію на слизову;
• куріння;
• алкоголь;
• ожиріння;
• спадкова схильність;
• вік.

Клінічні прояви захворювання

• виділення крові;
• дискомфорт у животі;
• розлади акту випорожнення (закріпи, проноси);
• зміни кольору випорожнення;
• випадання назовні (при низькому розташуванні і довгій ніжці поліпа).

Діагностика поліпів товстої і прямої кишки

Для діагностики застосовуються такі методи обстеження:

• збір анамнезу;
• пальцеве дослідження прямої кишки;
• ректороманоскопія;
• фіброколоноскопії (в тому числі, віртуальна);
• іригоскопія;
• УЗД;
• тест калу на приховану кров.

Класифікація поліпів

По виду поліпи поділяють на:

• аденоматозні (неопластичні) - тубулярная аденома, ворсинчатая аденома, тубулярної-ворсинчатая аденома;
• неаденоматозні (неопластичні) - гіперпластичні, ювенільні (у дітей), гемартоми (синдром Пейц-Егерса), ліпоми, лейоміоми, псевдополіпи (запальні поліпи при НВК, хвороби Крона).

За кількістю поліпи бувають одиничні і множинні (характерні для сімейного аденоматозного поліпозу).

При відсутності лікування поліпів можливі наступні ускладнення:

• гостра кишкова непрохідність (великі поліпи),
• кровотечі, аж до анемії,
• зневоднення (гіпокаліємія).

Лікування поліпів товстої й прямої кишки

Лікування проводиться через хірургічне втручання - видалення поліпів.

При низькому розташуванні (в анальному і нижньоампулярному відділі прямої кишки) виконується виконується трансанальна поліпектомія лікарем проктологом.

При високому розташуванні лікар-ендоскопіст проводить ендоскопічну поліпектомію.

При великих розмірах або малігнізації поліпа виконується колотомія з видаленням поліпа або резекція ділянки кишечника з поліпом.

Динамічне спостереження проводиться, якщо поліп одиничний, розміром до 0,5 см.

Але з високою ймовірністю він виросте в найближчі роки і його все одно доведеться видаляти.

Чим раніше поліп вилучений, тим менше ймовірність розвитку онкологічного процесу.

Через 5-15 років ворсинчасті і аденоматозні поліпи можуть малігнізуватися.

Профілактика

Поліпи часто перероджуються в злоякісні пухлини, тому розглядаються як передракові захворювання. Ймовірність розвитку онкологічного процесу залежить від розміру поліпа (1 см - менше 1%, 1-2 см - 9,5%, більше 2 см - 46%), гістологічного типу і вираженості дисплазії.

Поширеність збільшується з віком і серед населення старше 50 років зустрічається в 25 - 35% випадків. Частота поліпів знижується в напрямку від прямої до сліпої кишки.

ВООЗ рекомендує з 55 річного віку раз на три роки виконувати фіброколоноскопію.

При підозрі на новоутворення робити біопсію (отримання зразків тканини слизової оболонки товстої кишки для гістологічного дослідження, що дозволяє точно встановити діагноз).

Профілактична колоноскопія виявляє поліпи у 3% пацієнтів.

Не відкладайте відвідування проктолога. Довірте своє здоров'я професіоналам!

Медичний центр "Здоровое поколение" висловлює подяку автору цієї статті - хірургу проктологу, кандидату медичних наук, Андрію Володимировичу Гапонову.