Хвороба котячої подряпини: в чому загроза та як попередити

Як у дитини діагностували хворобу котячих подряпин (клінічний випадок)

Хвороба котячих подряпин (феліноз) не є розповсюдженою хворобою, але контакт з кішками серед населення України є дуже тісним і про вірогідні наслідки батьки повинні знати.

Нещодавно до мене (Дупленко Наталії Валеріївни, педіатра мережі клінік Здорове покоління в м. Дніпро  – прим. ред.) на прийом звернулася мама з хлопчиком 12 років зі скаргами на кругле новоутворення в надключичній ділянці, слабкість дитини, втрату апетиту, коливання температури.

Дані симптоми спостерігалися на протязі 2-х місяців, загальний аналіз крові змін не мав, сімейний лікар рекомендував спостереження.

Але на протязі останніх 2-х тижнів наростала швидка втомлюваність, новоутворення почало дитину турбувати, з’явилась помірна болючість.

Мама звернулала увагу, що на тому же боці, в області нижньої щелепи, практично, в той же самий час, з’явилось мале ушкодження шкіри, яке не загоювалось, незважаючи на лікування. Причину появи цієї ранки дитина згадати не могла.

Дитині було проведено додаткове обстеження, яке виявило збільшення лімфовузлів шийної, лівої надключичної ділянок.

Враховуючи локалізацію змінених лімфовузлів (надключична ділянка - це «червоний прапорець» для виключення злоякісних хвороб), було прийняте рішення про видалення лімфовузла з подальшою гістологією. Її результати показали наявність у лімфовузлі збудника хвороби кошачих подряпин.

Дитина пройшла курс специфічної антибіотикотерапіі, самопочуття нормалізувалось.

Дитина була виписана з одужанням.

Вже після результату гістологічного дослідження хлопчик згадав, що ранка на щоці – це місце укусу домашньої кішки, з якою він грався.

Що таке хвороба котячої подряпини

Хвороба котячої подряпини – феліноз, підгострий лімфаденіт, доброякісний лімфоретикульоз – розвивається внаслідок інфікування грамнегативною паличкою Bartonella henselae.

Шляхи передачі інфекції – через попадання слини заражених котів на подряпини та укуси, які вони наносять людині.

Грамнегативна паличка Bartonella henselae живе та розмножується в організмі котів, а розповсюджується серед їх представників через бліх Ctenocephalides felis. Зараження людини відбувається тільки від котів і не передається другим людям (1).

Вперше хвороба була виявлена і описана французьким лікарем офтальмологом А. Паріні в 1889 році (2).
Хворий інфікувався від кота, в результаті чого розвився привушний реґіонарний лімфаденіт на фоні гарячки. Згодом, метод дослідження ПЛР дозволив американським вченим виявити ще одного збудника хвороби котячих подряпин – Bartonellaclarridgeiae.

Форми хвороби котячої подряпини

Клінічна картина залежить від шляху потрапляння інфекції в організм та стадії хвороби.

Якщо зараження відбувається типовим шляхом через подряпини, то хвороба проявляється наступними симптомами:

• на інкубаційному етапі, який може тривати від 2-х до 60 діб дитина відчуває слабкість, стомлюваність, порушення сну, апатію;
• на початковому етапі вказані симптоми прогресують; збільшуються розміри печінки та лімфатичних вузлів, локалізованих найближче до зони ураження шкіри, підвищується температура до до 38,0-39,0°С;
• в період ремісії симптоми поступово зменшуються аж до цілковитого зникнення. Лімфаденіт зникає через місяць-півтора.

Дуже рідко трапляються випадки зараження через органи дихання, мигдалики або травний тракт, коли може розвиватися атипова первинна пневмонія, виникати гострий живіт, збільшуватися мезентерійні лімфовузли.

Можливий ще один варіант атипового перебігу фелінозу, коли бактерії не затримуються в лімфовузлах, а проникають в кров’яне русло і розносяться в різні органи. В цих випадках можливі ураження очей, нервової системи, внутрішніх органів (3).

Діагностика хвороби котячої подряпини

Діагностика проводиться на основі огляду дитини, анамнезу, симптоматики і підтверджується серологічними методами.

Профілактика та лікування хвороби котячих подряпин

Імунопрофілактики проти фелінозу не існує.

Профілактичні заходи зводяться до запобігання зараження котів блохами, уникнення прямого контакту дітей з бродячими котами.

Лікування данної хвороби залежить від тяжкості перебігу, локалізаціі процесу і як правила включає системну антибіотикотерапію.

Якщо пошкодження шкірного покриву дитини відбулося, ранку слід промити водою та обробити дезінфікуючими засобами.

В біжучий час актуальність інформації про хворобу котячих подряпин збільшується. Велика кількість людей і котів переміщується із зони бойових дій, часто вони перебувають в одному приміщенні, що сприяє зараженню блохами. Під дією стресу коти можуть бути агресивними і вражати шкіру дітей.

Батьки повинні знати, що найменша подряпина котом може становити загрозу здоров’ю дитини, тому слід уважно стежити за її станом та при появі симптомів звертатися до лікаря!

Література:
1. Інфекційні хвороби: Підручник за ред. О.А. Голубовської — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О.А. Голубовська, М.А. Андрейчин, А.В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
2. Рarinaud H. Conjunctivite infectieuse transmise par les animaux. Ann d'Oculistique1889; 101:252-253
3. Типові та атипові форми хвороби котячої подряпини. Волоха А. П. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна SOVREMENNAYA PEDIATRIYA, 2014, 3(59): 129-133; oi 10.15574 /SP.2014.59.129